Pinned Tweet
Проект Конституції республіки #ВУР
Стаття 1. ОСНОВИ СУСПІЛЬНОГО ДОГОВОРУ.
(а) Ця Конституція є основним суспільним договором Українського Народу про створення Вільної Української Республіки, як вищої форми народної організації.
(б) Український Народ, в особі своїх Пасіонаріїв, засновує Республіку на землях України з метою захисту права власності, народної ідентичності, а також збереження земель та природи України.
(в) Кожна людина з Українського Народу має рівне право добровільно приєднатися до Республіки, самостійно обравши свій первинний публічний статус – Житель або Громадянин, відповідно до Конституції.
(г) Іноземцям надається дозвіл претендувати на здобуття публічного статусу Житель з подальшою перспективою здобуття публічного статусу Громадянин, відповідно до Конституції та закону.
(д) Український Народ делегує право на публічне урядування та урядування природними ресурсами України тим добровольцям, які здобули та зберігають один з урядувальних публічних статусів (Громадянин, Кандидат, Делегат, Управлінець та Лідер), за умови кваліфікації, відповідно до Конституції.
(е) Український Народ та іноземці, які живуть у Республіці, зобов’язуються забезпечувати публічних урядовців та створені ними органи публічного урядування фінансами та іншими ресурсами, необхідними для здійснення публічного урядування, відповідно до Конституції та похідних від неї законів та договорів.
(ж) Публічні урядовці зобов’язуються будувати, підтримувати та реформувати Республіку відповідно до Конституції, виступаючи гарантами її дотримання у межах своїх повноважень.
(з) Кожна людина має право на вільний вихід зі складу Республіки, публічно відмовившись від свого публічного статусу, за умови відстуності публічних боргів. У такому разі, повторне приєднання до Республіки можливе не раніше ніж через один рік, на загальних засадах.
#Пасіонарій – це представник народу, який проявляє виняткове лідерство, ініціативність, активність та самовідданість щодо організації народу у суспільство, та пропонує народові правила заснування, урядування та реформування власної республіки.
Вільна Українська Республіка 🇺🇦 retweeted
Дивна ситуація: ті, кого дуже хвилює доля українців, що 100 років тому переїхали за кордон і там померли, та ті, кого взагалі не хвилює доля сучасних, живих українців — одні й ті самі люди.
Напевно, це тому, що мертві — ідеальні українці. Не протестують, нічого не вимагають і не заважають. Зручний інструмент для пропаганди.
А з живими одні проблеми: то їм свободу подавай, то якоїсь поваги до себе.
Але це нічого — років через 100 будуть ідеальними українцями
Про двох лівацьких рагуляк:
Ч: Я вважаю, що жінкок треба позбавити ВСІХ прав, а ЛГБТ мають бути страчені.
Ж: Що ти за примітивний мудак! Ти мабуть правий Капіталіст!
Ч: Ні, насправді я лівий Мусульманин, і це мої релігійні переконання.
Ж: Ой, вибач будь ласка! Сподіваюся ти не подумав, що я ісламофобка.
3
233
#Соціалізм - ілюзія суспільної власності.
#Фашизм - ілюзія приватної власності.
В обох цих лівацтвах, вся власність захоплена державними агресорами, а лохам розповідають байки.
4
136
Вільна Українська Республіка 🇺🇦 retweeted
Replying to @senko
Проблема не в женщинах, а в наличии права голоса у получателей социальной помощи.
Получаешь халяву - утрачивай право голоса!
Иначе выходит, что воры голосуют демократически, на сколько они обворуют платежеспособную жертву.
Демократия не индульгенция от криминала!
Replying to @Q0MT6pFmbVqynsM
При Брежневе в обмен за нефть из Индии и Марокко возили чай, кофе и апельсины. Из Кубы - ром, сигары и сигареты.
При путине из Индии и Марокко возят бензин.
Вопрос: Когда путин наладит экспорт в Индию и Марокко кофе и апельсинов?🧐
Хайєк і Кейнс зустрічалися особисто, сперечалися в друкованих виданнях і розходилися майже в усьому, що має значення в економіці, а наслідки тієї незгоди досі кровоточать у вашому податковому рахунку.
Зіткнення викристалізувалося 1931 року. Хайєк прибув до Лондонської школи економіки з Відня, Лондонський університет щойно надав йому посаду запрошеного викладача, і його чотиричастинна рецензія на «Трактат про гроші» Кейнса з’явилася в журналі Economica.
Кейнс відповів. Обидва були блискучими, обидва — плідними, і обидва розуміли, що борються за щось фундаментальне:
- чи несуть ринкові ціни справжню інформацію, чи може мудрий державний "технократ" із бюджетним дефіцитом просто їх скасувати.
👉 Хайєк стверджував, що ЦІНИ — ЦЕ СИГНАЛИ, породжені мільйонами індивідуальних рішень покупців та продавців, які жоден окремий розум не здатен відтворити (у т.ч. у державному уряді).
👈 Кейнс стверджував, що ЕКОНОМІКА — ЦЕ МАШИНА, а "держава" може регулювати газ.
Одна з цих позицій поважає людське знання. Інша припускає, що державний уряд знає ваш бізнес краще за вас.
Іронія, з якою фанати Кейнса ніколи не хочуть стикатися: сам Кейнс до 1946 року був стурбований тим, куди прямує кейнсіанська політика. Він сказав Генрі Клею в Банку Англії, що сподівається: ринки знову візьмуть своє, перш ніж його власні ідеї «завдадуть занадто багато шкоди». Він помер того квітня.
Його послідовники негайно проігнорували попередження і наступні три десятиліття створювали стагфляцію (інфляцію з падінням економіки) 1970-х, контроль заробітної плати та цін Ніксона 1971 року і загальну руїну, яку Хайєк передбачив із прикрою точністю ще 1931-го року.
Хайєк отримав Нобелівську премію 1974 року. Комітет вручив її йому разом із Гуннаром Мюрдалем, переконаним соціал-демократом, бо не мав сміливості нагородити самого мислителя вільного ринку. Навіть у Стокгольмі державним чиновникам була потрібна страхова ковдра.
Глибше питання — моральне, а не лише технічне.
👉 Щоразу, коли державний уряд «стимулює» економіку, він робить це, вилучаючи ресурси у виробників через оподаткування або знецінюючи валюту через кредитну експансію.
Держава — не доброзичливий інженер: це інституція, яка змушує до послухання під дулом пістолета, а потім називає вкрадене багатство «доходами».
Претензія на знання — не просто інтелектуальна помилка, а філософська ліцензія на примус. Кожен пакет стимулювання, ухвалений після світової фінансової кризи 2008 року, доводить: урок Хайєка досі не засвоєний.
ВИСНОВОК - Державному уряду заборонено втручатися в економіку, бо вона не їх власність!
Hayek and Keynes met in person, debated in print, and disagreed on nearly everything that matters in economics, and the consequences of that disagreement are still bleeding out of your tax bill today.
The clash crystallized in 1931. Hayek arrived at the London School of Economics from Vienna, the University of London had just given him a visiting position, and his four-part review of Keynes's Treatise on Money appeared in Economica. Keynes fired back. Both men were brilliant, both were prolific, and both understood that they were fighting over something fundamental: whether market prices carry real information, or whether a wise technocrat with a budget deficit can simply override them. Hayek said prices are signals produced by millions of individual decisions that no single mind can replicate. Keynes said the economy is a machine and the state can tune the throttle. One of these positions respects human knowledge. The other assumes the government knows your business better than you do.
The irony Keynes fans never want to confront: Keynes himself, by 1946, was alarmed at where Keynesian policy was heading. He told Henry Clay at the Bank of England that he hoped markets would reassert themselves before his own ideas "did too much damage." He died that April. His followers immediately ignored the warning and spent the next three decades engineering the stagflation of the 1970s, the Nixon wage-price controls of 1971, and the general wreckage that Hayek had predicted with embarrassing precision in 1931.
Hayek won the Nobel in 1974. The prize committee gave it to him alongside Gunnar Myrdal, a committed social democrat, because they lacked the nerve to award a free market thinker alone. Even in Stockholm, the state needs a security blanket.
The deeper issue is moral, not just technical. Every time a government "stimulates" the economy, it does so by extracting resources from producers through taxation or debasing the currency through credit expansion. The state is not a benevolent engineer: it is an institution that compels compliance at gunpoint, then calls the wealth they exctacted "revenue." The pretense of knowledge is not merely an intellectual error, but the philosophical license for coercion. Every stimulus package passed since 2008 proves the lesson is still being refused.
#Соціалізм — це ідеальна бізнес-модель для політиків: він створює залежність, а залежність створює виборців.
Ті, хто живе за рахунок держави — через трансфертні платежі, субсидії, «соціальні» сітки безпеки, централізовано сплановані привілеї — голосують за того, хто тримає крани відкритими. Політик стає постачальником, громадянин — клієнтом.
Чим більша залежність, тим більша влада. Ось чому вони це люблять. Не через ідеологію, а через голий ШКУРНИЙ інтерес.
#Капіталізм (вільний від держави ринок), навпаки, — екзистенційна загроза політичному класу. Він винагороджує особисту відповідальність, ризик, інновації та приватну ініціативу.
Він робить людей незалежними від держави — і тому неконтрольованими.
Ті, хто заробляє собі на життя сам, приймає власні рішення і створює власний добробут, не потребують патронів у Берліні, Брюсселі чи деінде.
Кожне регулювання, яке нібито має «приборкати ринок», насправді є інструментом для придушення конкуренції та захисту закріплених інтересів.
Вільний ринок НЕ потребує політика як посередника. Політик потребує вільного ринку як образу "ворога".
Ось чому вічна риторика: капіталізм таврують як "жадібний", "несправедливий", "антисоціальний" — тоді як держава, яка монополізує за допомогою насильства, перерозподіляє і контролює, позиціонує себе як "моральний авторитет".
👉 Це найстаріша стратегія узурпаторів влади: продавати залежність як "чесноту", а незалежність — як "небезпеку".
Державні панувальники не зацікавлені у вільних людях. Вони зацікавлені у ПІДДАНИХ КРІПАКАХ, які їм вдячні.
☝️ Соціалізм постачає підданих. Капіталізм постачає вільних громадян.
Sozialismus ist das perfekte Geschäftsmodell für Politiker: Er erzeugt Abhängigkeit, und Abhängigkeit erzeugt Wähler. Wer vom Staat lebt – durch Transferleistungen, Subventionen, „soziale“ Absicherung, planwirtschaftliche Privilegien – wählt denjenigen, der die Hähne aufdreht. Der Politiker wird zum Versorger, der Bürger zum Klienten. Je größer die Abhängigkeit, desto größer die Macht. Deshalb lieben sie ihn. Nicht aus Ideologie, sondern aus nacktem Eigeninteresse.
Kapitalismus hingegen ist für die politische Klasse eine existenzielle Bedrohung. Er belohnt Eigenverantwortung, Risiko, Innovation und private Initiative. Er macht Menschen unabhängig vom Staat – und damit unkontrollierbar. Wer seinen Lebensunterhalt selbst verdient, seine Entscheidungen selbst trifft und seinen Wohlstand selbst schafft, braucht keine Gönner in Berlin, Brüssel oder sonstwo.
Jede Regulierung, die „den Markt zähmen“ soll, ist in Wahrheit ein Instrument, um Wettbewerb zu ersticken und etablierte Interessen zu schützen. Der freie Markt braucht keinen Politiker als Mittler. Der Politiker braucht den freien Markt als Feindbild.
Deshalb die ewige Rhetorik: Kapitalismus wird als „gierig“, „ungerecht“, „unsozial“ gebrandmarkt – während der Staat, der mit Gewalt monopolisiert, umverteilt und kontrolliert, als moralische Instanz auftritt. Es ist die älteste Strategie der Macht: die Abhängigkeit als Tugend verkaufen und die Unabhängigkeit als Gefahr.
Der Staat hat kein Interesse an freien Menschen. Er hat Interesse an Untertanen, die ihm dankbar sind. Sozialismus liefert die Untertanen. Kapitalismus liefert die Freien.
#FreiheitstattKnechtschaft #SteuernsindRaub #Eigentum #Freiheit #ParasitenwegmitEuremZwang
Фінал дебатів на тему:
"Україна", як держава - це злочинна державна мразота чи ні?
Replying to @skubiro221 @mychimz
@skubiro221
❌ ТЫ ПРОИГРАЛ ДЕБАТЫ ❌
Отвечу на эти простые и прямые вопросы:
1. Депутаты Парламента и Президент СОЗДАЛИ Конституцию (под себя).
2. Депутаты Парламента ПРИНЯЛИ свою же Конституцию (под себя).
3. Конституция БЕЗ ЛИМИТОВ НА ВЛАСТЬ (безпредел), т.е. полное РАБСТВО НАРОДА.
✅ Значит ПОБЕДА ЗА МНОЮ:
👉Т.к. Конституция Украины написана не представителями Народа, а гос.чиновниками - она НЕ ДОВЕРЕННОСТЬ, а УЗУРПАЦИЯ ВЛАСТИ (бандитизм высшей степени). НЕ ЛЕГИТИМНА (нарушает права собственности миллионов Украинцев).
👉 Государство это ГОС.МРАЗЬ, если действует без доверенности от Народа или если превышает делегированные полномочия от Народа.
54
#Легальний (за законом) не значтиь #Легітимний (за правом власності чи довіреності від власника).
Закон нелегітимний, якщо написаний узурпаторами влади.
Вільна Українська Республіка 🇺🇦 retweeted
Replying to @olexi96
☝️ ДЕРЖАВА - ЦЕ БАНДИТ, якщо утворена узурпаторами влади над Народом, з примусовою участю інших у ній.
☝️ ПОДАТКИ ЦЕ ГРАБІЖ, якщо держава це бандит.
Якщо держава Мінархічна (мінімальні функції та обсяг урядових установ), які утворені за ДОВІРЕНІСТЮ від представників Народу, з чіткми межами повноважень, то така держава НЕ БАНДИТ, бо діє легітимно, як агент.
Якщо рівень податків встановлюють тільки Громадяни для самих себе, а не державні чиновники для представників Народу, то такі податки НЕ ГРАБІЖ, бо не порушують права власності людей.
ЖИТЕЛЬ чи ГРОМАДЯНИН?
Порівняття прав та обов'язків у Кріпацькій Державі та Вільній Українській Республіці:
Вільна Українська Республіка 🇺🇦 retweeted
Replying to @skubiro221 @mychimz
Выборы это не доверенность, а присоединение отдельных людей к договору офферты от гос.мрази (согласие быть их рабом).
Где ДОВЕРЕННОСТЬ от Народа, где указаны границы правления или явно указано, что делегируется безграничное правление над Народом?
























